Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис. Стамбол, Ігор Іванович (Київський університет імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)). Книжкова культура та бібліотечна справа в життєвому і творчому просторі Лесі Українки [Текст] / І. І. Стамбол // Українська біографістика. - 2021. - Вип. 21. - С.166-180 Шифр журнала: Ж69079/2021/21 Кл.слова (ненормированные): Леся Українка, книгознавство, бібліотека, товариство «Просвіта».. Lesya Ukrainka, bibliology, library, “Prosvita” society. Аннотация: Мета роботи полягає в з’ясуванні поглядів поетеси на книжкову галузь. Завданнями є аналіз рефлексій авторки на тему бібліофільства, книгознавства та бібліотечної справи; з’ясування, як саме їй вдалося долучитися до розвитку книжкової та бібліотечної справи. Методологія дослідження базується на принципах історизму, об’єктивності, а також на загальноісторичних методах — хронологічному, ретроспективному, проблемно-тематичному та статистично-аналітичному. Наукова новизна роботи полягає в здійсненні огляду книгознавчих і бібліотекознавчих сюжетів, що виявлені в опублікованих працях, епістолярії поетеси, а також у спогадах про неї. Визначено основні погляди Лесі Українки на цінність різних жанрів книг, друкарські та редакторські аспекти книговидання, а також з’ясовано ставлення літераторки до бібліотек. На основі епістолярію та архівних документів висвітлено сюжет, пов’язаний із її активною організаційною роботою зі створення першої української бібліотеки в Києві, яка мала стати, на думку поетеси, національною книгозбірнею. Висновки. Погляди Лесі Українки на книгу відображають значення цього носія інформації українською для інтелігенції другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Водночас поетеса демонструвала власний, оригінальний погляд на книжкову культуру. Вона прагнула видавати гарні книги, з тонкими аркушами та широким міжрядковим інтервалом, які б краще сприймалися читачами. Для досягнення цих цілей вона ладна була жертвувати гонорарами. Книга була для поетеси основним засобом та мірою освіченості. Леся Українка була однією з найбільш інтернаціональних читачок-українок свого часу, адже була записана до бібліотек, як мінімум, п’яти країн. Її досвід та відсутність задокументованих проблем із російською поліцією посприяли тому, що поетеса стала відповідальною за створення публічної бібліотеки при київській «Просвіті» в 1906 р. У процесі організації Леся Українка проявила неабияку активність, що свідчить про вболівання нею за ідею появи української національної книгозбірні.^UThe aim of the article is to find out the poet’s views on the book industry. The tasks are to analyze the poet’s legacy in relation to her reflections on the topic of bibliophilism, bibliography and library work, to find out the peculiarities of her views on the industry; determining exactly how the poet managed to join the development of book and library affairs. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, as well as on general historical methods – chronological, retrospective, problem-thematic and statistical-analytical. The scientific novelty of the work lies in the review of bibliographic and library science aspects, which have been found in published works, epistolary of the poet, as well as in memories about her. The main views of Lesya Ukrainka on the value of different genres of books, printing and editorial aspects of book publishing are determined, as well as the attitude of the writer to libraries is determined. On the basis of epistolary books and archival documents, the history related to her active organizational work on the creation of the first Ukrainian national library in Kyiv is covered. Conclusions. Lesya Ukrainka’s views on the book industry reflect the significance of this information carrier in Ukrainian for the intelligentsia of the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries. At the same time, the poetess demonstrated her own, original view of book culture. She sought to publish good books, with thin sheets and a wide line spacing, to be better perceived by readers. To achieve these goals, she was willing to sacrifice fees. The book was the main means and measure of education for the poetess. Lesya Ukrainka was one of the most international Ukrainian readers at the time, as she was enrolled in libraries in at least five countries. Her experience and lack of documented problems with the Russian police contributed to the fact that the poetess became primarily responsible for the creation of a public library at Kyiv “Prosvita” in 1906. During the organization, Lesya Ukrainka was very active, which shows her admiration for the idea of the appearance of the Ukrainian national library. Файл:  ubi_2021_21_13.pdf - 0