1.  |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Томазов, В. В.
До історії української гілки старовинного роду Томар [Текст] / В. В. Томазов // Українська біографістика. - 1999. - Вип. 2. - С.193-200
Шифр журнала: Ж69079/1999/2
Файл: ubi_1999_2_48.pdf - 0
| 2. |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Томазов, В. В. (Інституту історії України НАН України).
А. Г. Халмурадов як представник української школи біохімії вітамінів [Текст] / В. В. Томазов, А. А. Халмурадова // Українська біографістика. - 2015. - Вип. 12. - С.194-220
Шифр журнала: Ж69079/2015/12
Кл.слова (ненормированные):
А. Г. Халмурадов, Р. В. Чаговець, О. В. Палладін, біохімія, вітаміни, вітамінологія, Інститут біохімії імені О. В. Палладіна АН УРСР, українська школа біохімії вітамінів.. A. G. Khalmuradov, R. V. Chahovets, О. V. Palladin, biochemistry, vitamins, vitaminology, О. V. Palladin Institute of Biochemistry of the AS of the Ukrainian SSR, Ukrainian school of vitamins biochemistry.. А. Г. Халмурадов, Р. В. Чаговец, А. В. Палладин, биохимия, витамины, витаминология, Институт биохимии имени А. В. Палладина АН УССР, украинская школа биохимии витаминов.
Аннотация: У статті на значній джерельній базі висвітлюється вплив вітчизняної школи біохімії вітамінів на формування відомого українського та узбецького біохіміка, мікробіолога, біотехнолога й організатора науки А. Г. Халмурадова (1939–1997). Він був одним із найздібніших та найулюбленіших учнів академіка АН УРСР Р. В. Чаговця, під керівництвом якого юний дослідник перетворився на відомого вченого, продовжувача традицій класичної функціональної біохімії, закладених О. В. Палладіним і розвинутих Р. В. Чаговцем, та одного із засновників української школи молекулярної вітамінології. А. Г. Халмурадов підготував цілу плеяду науковців та сприяв подальшому розвиткові біохімії та мікробіології в Україні та Узбекистані.^UOn a significant source base the article highlights the influence of the Ukrainian school of vitamins biochemistry on the formation of the famous Ukrainian and Uzbek biochemist, microbiologist, biotechnologist and science manager A. G. Khalmuradov (1939–1997). He was one of the most capable and favourite disciple of academician R. V. Chahovets, under his guidance the young researcher turned into a great scientist, continuator of the classical functional biochemistry traditions, established by A. V. Palladin and developed by R. V. Chahovets, one of the Ukrainian school of molecular vitaminology founders. A. G. Khalmuradov prepared the whole pleiad of scientists and contributed the further development of biochemistry and microbiology in Ukraine and Uzbekistan.^RВ статье на значительной источниковой базе освещается влияние отечественной школы биохимии витаминов на формирование известного украинского и узбекского биохимика, микробиолога, биотехнолога и организатора науки А. Г. Халмурадова (1939–1997). Он был одним из способнейших и любимейших учеников академика АН УССР Р. В. Чаговца, под руководством которого юный исследователь превратился в крупного ученого, продолжателя традиций классической функциональной биохимии, заложенных А. В. Палладиным и развитых Р. В. Чаговцем, и одного из основателей украинской школы молекулярной витаминологии. А. Г. Халмурадов подготовил целую плеяду ученых и способствовал дальнейшему развитию биохимии и микробиологии в Украине и Узбекистане.
Файл: ubi_2015_12_12.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Халмурадова, А. А. (Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України); Халмурадова А. А.; Томазов В. В.
| 3. |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Томазов, В. В. (Інститут історії України НАН України (Київ)).
Купецький рід Скараманга: штрихи до просопографічного портрета [Текст] / В. В. Томазов // Українська біографістика. - 2016. - Вип. 13. - С.143-157
Шифр журнала: Ж69079/2016/13
Кл.слова (ненормированные):
Скараманги, Раллі, Хіос, купець, гільдія, спадковий почесний громадянин, Таганрог, Одеса.. Scaramangas, Rallis, the Chios, merchant, guild, honorary citizen by birth, Taganrog, Odesa.. Скараманги, Ралли, Хиос, купец, гильдия, потомственный почетный гражданин, Таганрог, Одесса.
Аннотация: У статті на значній джерельній базі висвітлюються життя та діяльність родини Скараманга, яка походила з острова Хіос, облаштувалася на півдні України та відігравала помітну роль в економічному та соціальному розвитку регіону^UIn the article on the considerable source basis has been highlighted the life and activity of Scaramanga’s family. They came from the island Chios, settled in southern and played a significant role in economic and social development in this region.^RВ статье на значительной источниковой базе освещаются жизнь и деятельность семьи Скараманга, происходившей с острова Хиос, поселившейся на юге Украины и игравшей заметную роль в экономическом и социальном развитии региона.
Файл: ubi_2016_13_14.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Томазов В. В.
| 4. |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Томазов, Валерій В’ячеславович (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ).
Бердянські купці Каралі (Караллі, Кораллі): історія грецького роду [Текст] / В. В. Томазов // Українська біографістика. - 2018. - Вип. 16. - С.140–150
Шифр журнала: Ж69079/2018/16
Кл.слова (ненормированные):
Каралі, Сканаві, Хіос, купець, гільдія, спадковий почесний громадянин, Бердянськ.. the Karalis, the Skanavis, the Chios, merchant, guild, honorary citizen by birth, Berdiansk.. Карали, Сканави, Хиос, купец, гильдия, потомственный почетный гражданин, Бердянск.
Аннотация: Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. південь України стає одним із найпотужніших світових центрів торгівлі сільськогосподарською продукцією. Цьому сприяли численні зручні порти на узбережжі Чорного та Азовського морів — Одеса, Миколаїв, Маріуполь, Бердянськ, Таганрог. Тут виникли могутні експортноімпортні фірми. Серед власників торгових домів було чимало вихідців з грецького острова Хіос в Егейському морі, наприклад Родоканакі, Маврогордато, Севастопуло, Скараманги, Раллі та ін. Вони були важливим чинником економічного розвитку регіону, а також впливали на його соціальне та культурне життя. До кола зазначених вище родів належали також Каралі, окремі представники яких оселилися на теренах Російської імперії, зокрема в Бердянську. Микола Степанович Каралі разом із родиною був долучений до спадкового почесного громадянства. Його дочка Зінаїда — відома революційна діячка, дружина одного з лідерів «Народної волі», першого перекладача «Капіталу» К. Маркса російською мовою Германа Лопатіна. Надія Миколаївна Каралі, дочка петербурзького купця Миколи Івановича Каралі, уславилася як благодійниця та культурна діячка. З іншої гілки цього роду походила видатна балерина та кіноактриса Віра Олексіївна Караллі.^UAt the end of the 18th – early 19th centuries southern Ukraine became one of the most important world centers of trade in agricultural products. Many convenient ports on the coast of the Black and Azov Seas — Odesa, Mykolaiv, Mariupol, Berdiansk and Taganrog — promoted trading. Powerful import-export firms were established there. Among the owners of trading houses were many Greek immigrants from the island of Chios in the Aegean Sea, such as Rodokanakis, Mavrogorodatos, Sevastopulos, Scaramangas, Rallis and others. These families were an important factor in the economic development of the region, and influenced its social and cultural life. The Karalis also belonged to these families, as some of them settled on the territory of the Russian Empire, including Berdiansk. Mykola Stepanovych Karali, along with his family, were honorary citizens by birth. His daughter, Zinaida, was a well-known revolutionary figure. Her husband German Lopatin was one of the leaders of «People’s Will», the first translator of «Capital» by K. Marx to the Russian language. Nadiia Mykolaivna Karali was known as a philanthropist and a cultural figure. She was a daughter of merchant Mykola Ivanovych Karali. Outstanding ballerina and actress Vira Oleksiivna Karalli belonged to the other branch of this family.^RВ конце XVIII – начале ХІХ вв. юг Украины становится одним из крупнейших центров торговли сельскохозяйственной продукцией. Этому способствовали многочисленные удобные порты на побережье Черного и Азовского морей — Одесса, Николаев, Мариуполь, Бердянск, Таганрог. Тут возникли мощные экспортно-импортные фирмы. Среди владельцев торговых домов было немало выходцев с греческого острова Хиос в Эгейском море, например Родоканаки, Маврогордато, Севастопуло, Скараманги, Ралли и др. Они были важнейшим фактором экономического развития региона, а также влияли на его социальную и культурную жизнь. К кругу выше названных родов принадлежали и Карали. Некоторые представители этого рода поселились на землях Российской империи, в том числе в Бердянске. Николай Степанович Карали вместе со своей семьей был причислен к потомственному почетному гражданству. Его дочь Зинаида — известный революционный деятель, жена одного из лидеров «Народной воли», первого переводчика «Капитала» К. Маркса на русский язык Германа Лопатина. Надежда Николаевна Карали, дочь петербургского купца Николая Ивановича Карали, прославилась как благотворительница и культурная деятельница. Из другой ветви рода происходила выдающаяся балерина и киноактриса Вера Алексеевна Каралли.
Файл: ubi_2018_16_10.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Томазов В. В.
| 5. |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Томазов, В. В. (Інститут історії України НАН України, Київ).
Патони: історія роду [Текст] / В. В. Томазов // Українська біографістика. - 2019. - Вип. 17. - С.37–55
Шифр журнала: Ж69079/2019/17
Кл.слова (ненормированные):
Патони (Паттони), рід, дворянство, Київ, Євген Оскарович Патон, Борис Євгенович Патон.. the Patons (the Pattons), family, nobility, Kyiv, Yevhen Oskarovych Paton, Borys Yevhenovych Paton.. Патоны (Паттоны), род, дворянство, Киев, Евгений Оскарович Патон, Борис Евгеньевич Патон.
Аннотация: У статті висвітлюється історія та реконструюється генеалогія роду Патонів, із якого походить плеяда видатних діячів — військовики (Петро Іванович Патон, Петро Іванович Патон-Фантон-де-Веррайон, Микола Іванович Патон, Олександр Миколайович Патон), дипломат (Оскар Петрович Патон), правники (Іван Петрович Патон, Оскар Миколайович Патон), архітектор (Петро Юрійович Патон), земський і громадський діяч (Михайло Оскарович Патон) і науковці (Євген Оскарович Патон, Володимир Євгенович Патон, Борис Євгенович Патон, Євгенія Борисівна Патон). Для досягнення мети використано переважно джерела офіційного походження з архівосховищ України та Росії, зокрема справи про дворянство. Вони містять величезну кількість документів як власне генеалогічного, так і загального біографічного характеру. Усі документи мають високий рівень достовірності. Але, незважаючи на це, під час верифікації інформації здійснювалося їх критичне осмислення та порівняння з іншими джерелами. У статті також детально проаналізовано історіографію щодо досліджуваної проблеми.^UIn the article the author covers the history and reconstructs the genealogy of the Patons family, from which a whole galaxy of prominent figures comes — military (Petro Ivanovych Paton, Petro Ivanovych Paton-Fanton-de-Verraion, Mykola Ivanovych Paton, Oleksandr Mykolaiovych Paton), diplomat (Oskar Petrovych Paton), lawyers (Ivan Petrovych Paton, Oskar Mykolaiovych Paton), architect (Petro Yuriiovych Paton), public figure (Mykhailo Oskarovych Paton) and scientists (Yevhen Oskarovych Paton, Volodymyr Yevhenovych Paton, Borys Yevhenovych Paton, Yevheniia Borysivna Paton). To reach the goal, the author used mostly the sources of official origin from the archives of Ukraine and Russia, in particular the nobility records. They contain a huge amount of documents of the genealogical and general biographical nature. All the documents have a high level of reliability. Although, despite this, during the verification of the information, they were critically considered and compared with other sources. The article also gives a detailed analysis of the historiography of the studied problem.^RВ статье освещается история и реконструируется генеалогия рода Патонов, из которого происходит целая плеяда выдающихся деятелей — военные (Петр Иванович Патон, Петр Иванович Патон-Фантон-де-Веррайон, Николай Иванович Патон, Александр Николаевич Патон), дипломат (Оскар Петрович Патон), юристы (Иван Петрович Патон, Оскар Николаевич Патон), архитектор (Петр Юрьевич Патон), земский и общественный деятель (Михаил Оскарович Патон) и ученые (Евгений Оскарович Патон, Владимир Евгеньевич Патон, Борис Евгеньевич Патон, Евгения Борисовна Патон). Для осуществления поставленной цели использованы преимущественно источники официального происхождения из архивов Украины и России, в том числе дела о дворянстве. Они содержат большое количество документов как собственно генеалогического, так и общебиографического характера. Все документы имеют высокий уровень достоверности. Но, несмотря на это, во время верификации информации осуществлялось их критическое осмысление и сравнение с другими источниками. В статье детально проанализирована историография исследуемой проблемы.
Файл: ubi_2019_17_5.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Томазов В. В.
| 6. |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Томазов, Валерій В’ячеславович (Інституту історії України НАН України, Україна, Київ).
Просопографія: дисциплінарний статус і дослідницькі можливості [Текст] / В. В. Томазов // Українська біографістика. - 2021. - Вип. 22. - С.55-71
Шифр журнала: Ж69079/2021/22
Кл.слова (ненормированные):
просопографія, спеціальна історична дисципліна, просопографічна група, колективний портрет, біографістика, джерела, методика дослідження.. prosopography, special historical discipline, prosopographic group, collective portrait, biography, sources, research methods.
Аннотация: Стаття присвячена просопографії — одній зі спеціальних історичних дисциплін, що останніми десятиліттями постійно перебуває у фокусі значної уваги українських істориків. Мета дослідження — висвітлити важливі теоретичні питання: про дисциплінарний статус просопографії, її завдання, дослідницькі стратегії та методологічні підходи, джерельну базу. У розвідці використано як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи дослідження — історико-генетичний, типологічний, аналітичний, системно-структурний, а також метод інтерпретаційного синтезу. Окрім того, було застосовано методи і процедури архівної, джерелознавчої та бібліографічної евристики, класифікації та верифікації джерел. Наукова новизна полягає в спробі обґрунтувати дисциплінарний статус просопографії, визначити її завдання та цілі, запропонувати класифікацію джерел та методику дослідження. Досліджено історію становлення дисципліни та сучасні тенденції її розвитку, внесок вітчизняних істориків у формування її теоретичних засад, джерела для створення просопографічного портрета. Висновки. Просопографія як спеціальна історична дисципліна в українській історичній науці ще перебуває на етапі становлення, уточнення її теоретичних та методологічних засад. Незважаючи на те, що частина істориків вважають просопографію методом чи напрямом наукових досліджень, вона є спеціальною історичною дисципліною, оскільки здатна самостійно розв’язувати важливі та актуальні проблеми історії. Особливістю просопографічних джерел є їхня надзвичайна різноманітність, розпорошеність та величезна кількість — це майже всі свідчення, що містять інформацію про людину. Тому створити узагальнену класифікацію їх — складна наукова проблема. Подальшої розробки та шліфування потребують методологічні підходи та дослідницькі стратегії просопографічних студій.^UThis article is devoted to prosopography, one of the special historical disciplines that have been constantly in the focus of considerable attention by Ukrainian historians during some recent decades. The purpose of research is tohighlight the significant theoretical issues: the disciplinary status of prosopography, its goals, research strategies and methodological approaches, as well as the source base. In our research, we applied both general and special-historical research methods – historical-genetic, typological, analytical, system-structural, aswell as the method of interpretive synthesis. Besides, the methods and proceduresof archival, source and bibliographic heuristics, classification and verification of sources were used. The scientific novelty is to try to justify the disciplinary status of prosopography, to determine its objectives and goals, to offer a classification of sources and research methods. We studied the history about formation of the discipline and modern tendencies of its development, the contribution of national historians into formation of its theoretical foundations, as well as the sources to create a prosopographic portrait. Conclusions. Prosopography as a special historical discipline in Ukrainian historical science is still at the stage of formation, clarification of its theoretical and methodological principles. Despite the factthat some historians consider prosopography as a method or direction of scientific research, it is a special historical discipline, as it can solve the importantand urgent problems of history. The peculiarity of prosopographic sources is their extraordinary diversity, scattering and huge amount – this is almost all theevidence that contains the information about human. Therefore, it is a difficultscientific problem to create their generalized classification. Further developmentand refinement requires the methodological approaches and research strategiesof prosopographic studies.
Файл: ubi_2021_22_6.pdf - 0
| | | | | |
