Попик В. І.

Громадські наукові об’єднання і естафета поколінь у вітчизняній соціогуманітаристиці доби українського національного відродження

Рубрика: Наукове товариство імені Шевченка у вимірі біографіки (до 150-річчя створення)

Анотація: Мета дослідження — окреслити з позицій вивчення колективної біографії поколінь українських учених у галузі соціальних і гуманітарних наук сучасне бачення місця, ролі й значення громадських наукових об’єднань у формуванні й еволюції вітчизняного наукового співтовариства, становленні й трансформації його інтелектуальних традицій. Наукова новизна полягає в цілеспрямованому зверненні до аналізу історичного досвіду й етапів згуртування зусиль українських учених різних поколінь на засадах громадської співпраці навколо наукових і освітянських товариств, різноманітних формалізованих і неформальних наукових осередків та комунікативних майданчиків. Дослідження спрямоване на обґрунтування глибшого розуміння того, що саме в інтелектуальному просторі, сформованому громадськими науковими організаціями, розвивалася творча співпраця вчених різних вікових груп, відбувалося їхнє ідейне й професійне зростання, розширювався проблемно-тематичний діапазон досліджень, підвищувався методологічний рівень, а водночас розвивався й трансформувався досвід самоорганізації наукової спільноти в розбудові вітчизняної науки як соціального інституту. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на комплексному використанні принципів історизму, цивілізаційного, соціокультурного, генераційного та системного підходів, застосуванні методів історіографічного аналізу та синтезу, зокрема в аспектах наукових та інформаційних завдань біографістики. Висновки. Історія розвитку вітчизняної соціогуманітаристики переконливо засвідчує першорядну роль у формуванні й успішному функціонуванні наукового співтовариства громадських наукових організацій, вільних від адміністративного втручання влади у їхню діяльність, визначення загальної спрямованості й тематики наукових досліджень. Саме такі засади й дотепер найбільше відповідають потребам внутрішньої самоорганізації наукового середовища, розвитку в ньому дієвих комунікацій між ученими різних генерацій, забезпечення свободи наукової творчості, утвердження демократичних норм і засад спільної праці. Зазначене є важливою запорукою вільного визначення науковим співтовариством пріоритетних дослідницьких завдань, зосередження зусиль на їх успішному розв’язанні, на справді важливих для суспільства результатах. Неодмінною умовою за таких обставин має бути керівна роль у діяльності громадських наукових організацій провідних учених, які завдяки першорядним результатам своєї наукової творчості, глибокому баченню дослідницьких завдань і здобутому безперечному авторитетові здатні згуртовувати наукове співтовариство, спрямовувати його діяльність. Здобутий досвід повною мірою зберігає своє значення в сучасних умовах, має бути основою розв’язання завдань, які постають перед сучасною українською соціогуманітаристикою.

Ключові слова: українське національне відродження, соціогуманітаристика, громадські наукові об’єднання, наукові товариства, біографіка, колективний портрет поколінь учених, традиції і спадкоємність у науковій сфері.

  Повний текст PDF    https://doi.org/10.15407/ub.24.013     Цитування публікації

• Попик В. І. (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ, popyk@nbuv.gov.ua)

Бібліографічний опис для цитування:
Попик В. І. Громадські наукові об’єднання і естафета поколінь у вітчизняній соціогуманітаристиці доби українського національного відродження / В. І. Попик // Українська біографістика. - 2023. - Вип. 24. - С. 13-40. https://doi.org/10.15407/ub.24.013

Бібліографія:

1. Алексієвець М. М., Савенко В. В. Роль Наукового товариства ім. Т. Шевченка в українському національному відродженні (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). Тернопіль, 1999. 188 с.
2. Глушко М. Народознавчі студії в Науковому товаристві імені Шевченка (1895–2020) : статті та матеріали. Львів, 2022. 664 с. (Серія: Українська наукова бібліотека НТШ ; число 52).
3. Грушевський М. С. Дотеперішній розвій Наукового товариства імені Шевченка // Хроніка Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1900. Число 1. С. 3–19.
4. Демуз І. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові (кінець ХІХ — початок ХХ ст.): сучасна вітчизняна історіографія // Переяславський літопис : зб. наук. ст. Переяслав-Хмельницький, 2014. Вип. 6. С. 149–174.
5. Демуз І. О. Наукові товариства на теренах України ХІХ — початку ХХ ст.: полілог учених і епох : монографія. Переяслав-Хмельницький : Лукашевич О. М., 2014. 681 с.
6. Калакура Я. Інтелектуальне співтовариство українських істориків: діалог поколінь чи конфлікт методологій // Ейдос : альм. теорії та історії іст. науки. Київ, 2009. Вип. 4. С. 262–269.
7. Калакура Я. Українська історіографія на переломі : від методологічного монізму до європейських орієнтирів : монографія. Київ : Київський університет, 2022. 464 с.
8. Ляшко С. М. Біографічна довідкова справа в Україні (60-ті рр. ХІХ — 40-і рр. ХХ ст.) : нариси історії. Запоріжжя : Дике поле, 2006. 88 с.
9. Ляшко С. М. Історія формування провідних осередків біографічних досліджень та проблеми консолідації професійного співтовариства (друга половина ХІХ – ХХ ст.) // Вітчизняні ресурси біографічної та біобібліографічної інформації. Київ, 2016. С. 11–61.
10. Онопрієнко В. І., Реєнт О. П., Щербань Т. О. Українське наукове товариство: 1907–1921 роки / Ін-т історії України НАН України. Київ, 1998. 243 с.
11. Онопрієнко В., Щербань Т. Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві. Київ, 2008. 351 c.
12. Семергей Н. Українське національно-культурне відродження другої половини ХІХ — першої третини ХХ століття: дискурс новітньої історіографії : монографія. Полтава : АСМІ, 2020. 440 с.